Тож, настав час починати розповідати про мій Camino. В момент, коли я це пишу, мій шлях ще навіть близько не дійшов кінця, але емоції мають властивість втрачати деталі й кольори, тому хочеться записувати все по гарячих слідах.
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/105B6D38-3DF3-4BDD-A573-0F6C1DEE3480-768x1024.jpeg)
Як дістатись до старту Camino de Santiago
Канонічно, Camino має починатись від дверей вашого дому, але ідея «пробігти від Берліну до Santiago de Compostela», не прийшла навіть в мій збочений мозок (дякую!).
До речі, українці теж причетні до дороги Святого Якова. В Україні є маршрут від Вінниці до Кам’янця Подільського, через місто Бар. Нажаль я не знаю, чи маршрут все ще діє, але раніше можна було взяти паспорт пілігрима в Костелі Пресвятої Діви Марії Ангельської і відправитись в ще 12 місць на шляху, збираючи печатки і поздивляючись красоти нашої країни. Детальніше можна почитати тут.
Також наші ентузіасти планували відновити стародавній маршрут Via Regia, який вів до Santiago de Compostela від самісінького Києва!
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/A0756E6C-57DE-4243-A614-35FCDA4D4CD6.jpeg)
Але повернемось до Франції і Іспанії. Отже, переді мною поставала задача дістатися до офіційного старту шляху Святого Якова (або Camino de Santiago) в невеличкому французьському містечку St Jean Pied de Port (як воно правильно називається я вивчив тільки зараз).
Зробити це можна кількома способами, але я вибрав найоптимальніший для себе – літаком до Парижу, потім літаком до міста Biarritz, звідти автобусом до міста Bayonne і звідти вже потягом до St Jean Pied de Port. В цьому місті вже могли здатись, що бігти від Берліну, не така вже й погана ідея (все ще ні).
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/6FEFDE45-2FB9-4CC7-A389-2CC9771E28E2-768x1024.jpeg)
Переходимо від теорії до діла
Виліт о 7:20, а це означає, що прокинутись треба 4. Тяжка доля пілігрима. Останні збори, нерви починають грати, але тут вже нічого не поробиш.
Приізжаємо в аеропорт в 6, віддаю Насті куртку і йду в чергу на контроль. Контроль дууууже повільний. Треба діставати всі рідини, електроніку і тд. В черзі я провів сумарно хвилин 30, і прийшов на посадку, коли вона вже йшла, а все тому, що одну пару так розрпакували, що їх м(л)айно зайняло 10! лотків.
Париж
Місто закоханих в яке я ніколи не хотів їхати, виявилось таким, яким я його собі і уявляв – брудним (це я після Берліну кажу) і насиченим емігрантам.
Але, буду відвертим, думку про місто я змінив і хочу повернутись, бо подивитись там є на що.
Навіть вежа, яка мені не прийшлась до смаку, через хаос і смітник навколо неї, все ж таки цікава, як архітектурна споруда, на яку можна піднятись.
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/8BB93DFB-7C6B-446A-B56F-B5C48D809F77-768x1024.jpeg)
Погуляв трішки по Парижу, спробував сходити в гості до Макрона, але гостям та не раді – весь квартал навколо його палацу охороняється поліцією з автоматами і навіть ходити треба через дорогу від палацу 🤦♂️
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/7CBB36DA-4436-4744-9765-4C50A4DD0878-768x1024.jpeg)
Не побачивши президента, я почав прориватись до аеропорту. Метро, потім трамвай і нарешті Орлибус в якому мій квиточок сказав, що він не дійсний, тож, по факту я їхав зайцем.
В аеропорту знову контроль, але вже швидше ніж в Берліні, тож я без нервів проходжу на посадку. І тут посадку переносять на інший гейт. Ну ок, іду на інший, чекаємо хвилин 20 і нічого не відбувається. Тут від Kiwi (через яких я бронював квитки) приходить повідомлення, що виліт через годину і після цього я чую оголошення по гучномовцю.
Розумію, що це дещо намахує мені плани, іду куплять якусь булку.
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/0F55F5AC-2469-4440-BF09-D6955854AA05-768x1024.jpeg)
Через годину ми так і не вилетіли, вилетіли десь через півтори. Прилітаємо в Biarritz, але ж мені ще на автобус. На вулиці лупашить дощ, автобус через 15 хвилин. Ну, ок. Купив квиток, дочекався автобуса, їдем.
![](https://sharik.blog/wp-content/uploads/2023/02/FA5687E9-CDCE-4D2B-AFCA-D0796635C95A-1024x768.jpeg)
Приїхав, дійшов пішки до готелю, заселився і вирішив піти пошукати харчування. Все, що я перевіряв по Гугл-мапі було вже зачинено, але ноги якось принесли мене в Ірландський паб. Спершу я подумав, що треба пошукати нормальної їжі і пішов в магазин поряд.
вибір продуктів мене розчарував, тож я купив пару круасанів і з‘їв їх на шляху до пабу.
1 бокал Гіннеса, щоб трішки розпустити зав’язані в тугий вузол нерви і можна іти спатки. А завтра вже перший день, але то вже тема іншого посту.